Отто Кернберг: що являє собою нарцисичний розлад особистості?
Отто Кернберг - доктор медицини, психіатр, психоаналітик, психотерапевт, найбільш широко відомий своїми психоаналітичними теоріями про межову організацію особистості та нарцисичну патологію - у своїй книзі “The Inseparable Nature of Love and Aggression” (2012), показує, що нарцисичний розлад особистості з клінічної точки зору може бути представлений на трьох рівнях тяжкості:
1. Найлегші пацієнти, які виглядають «невротичними», зазвичай демонструють показання для психоаналізу. Вони зазвичай звертаються за консультацією лише через виражений симптом, який виглядає настільки тісно пов'язаним із патологією їхнього характеру, що адекватним у цій ситуації виглядає лише лікування їхнього особистісного розладу. На відміну від цього, інші нарцисичні пацієнти на цьому рівні демонструють симптоми, які можна лікувати без спроб модифікувати або вирішити їхню нарцисичну особистісну структуру. Всі ці пацієнти загалом функціонують цілком добре, окрім типових значних проблем, що виникають у довгострокових близьких стосунках і довгострокових професійних або робочих взаємодіях.
2. Другий рівень тяжкості хвороби у нарцисичних особистостей відображає типовий нарцисичний синдром з усією безліччю різноманітних клінічних проявів. Ці пацієнти безумовно потребують лікування свого особистісного розладу, і тут вибір між стандартним психоаналітичним лікуванням і психоаналітичною психотерапією залежить від індивідуальних показань і протипоказань.
3. Третій рівень тяжкості нарцисичного особистісного розладу функціонує на явно межовому рівні: тут, окрім усіх типових проявів нарцисичного розладу особистості, пацієнт демонструє брак толерантності до тривоги та контролю над імпульсами, а також тяжке зниження субліматорних функцій. Ці пацієнти зазвичай демонструють тяжкі та хронічні невдачі в роботі та професійній діяльності, а також хронічні невдачі в зусиллях зі встановлення або підтримання близьких любовних стосунків. На цьому ж рівні тяжкості існує інша група пацієнтів, які можуть не демонструвати явних межових рис, але проявляти виражену антисоціальну активність, що прогностично поміщає їх у категорію пацієнтів, які функціонують на межовому рівні.
Отто Кернберг визначив домінуючі особливості нарцисичного розладу особистості в їх типовому прояві (особливо це стосується другого та помірного рівня тяжкості)
1. Патологія селф: ці пацієнти демонструють надмірну центрованість на селф, надмірну залежність від захоплення з боку оточуючих, присутність фантазій про успіх і грандіозність, уникання аспектів реальності, що суперечать їхньому роздутому образу себе, а також напади невпевненості, що порушують їхнє почуття грандіозності та особливості.
Коментар Олексія Лемещука: З пізніших наших спостережень стало зрозуміло, що в нарцисичних пацієнтів утворюється компенсаторна структура - патологічне грандіозне я, що замінює собою Я, і продукує багато аспектів, характерних для нарцисичного розладу: порожнечу, відчуття життя як крізь скло, полярні коливання між власною ідеалізацією та знеціненням, знецінювальне ставлення до інших, необхідність домінування в усіх відношеннях, клінічні симптоми тривожного та депресивного спектра та ін.
2. Патологія стосунків з іншими: ці пацієнти страждають від надмірної заздрості, як свідомої, так і несвідомої. Вони демонструють скупість і есплуататорський настрій стосовно інших, почуття заслуженості особливих привілеїв, знецінення оточуючих і нездатність по-справжньому залежати від них (порівняно з постійною потребою в захопленні з боку оточуючих). Вони демонструють помітну нестачу емпатії стосовно інших, сплощеність емоційного життя і брак здатності вкладатися у стосунки, цілі або спільні завдання з іншими людьми.
3. Патологія Суперего (свідомих і несвідомих інтерналізованих систем цінностей): на відносно легкому рівні пацієнти демонструють дефіцит здатності до печалі та горювання; їхня самооцінка регулюється важкими коливаннями настрою, а не обмеженою, сфокусованою самокритикою; складається враження, що їх, скоріше, визначає культура «сорому», а не культура «провини», і їхні цінності мають дитячу якість. Важча патологія Суперего на додаток до неповноцінного горювання спричиняє хронічну антисоціальну поведінку та значну безвідповідальність у всіх їхніх стосунках. Вони не виявляють особливої уваги до інтересів оточуючих, але не мають здатності відчувати провину або жаль за таку знецінювальну поведінку.
Коментар Олексія Лемещука: Є й інші види патології Суперего, наприклад, коли моральні та етичні цінності сформовані у вигляді зовнішніх вимог, і людина дотримується норм моралі не тому, що відчуває внутрішній етичний компас, а щоб бути прийнятою в людському суспільстві, потай мріючи про антисоціальну свободу і заздрячи антисоціальним героям з кінофільмів.
Особливий синдром, згаданий вище, що відображає важку патологію Суперего, характеризується поєднанням нарцисичного розладу особистості, антисоціальної поведінки, его-синтонної агресії (спрямованої проти себе та/або інших) і виражених параноїдних рис, становить синдром злоякісного нарцисизму.
Коментар Олексія Лемещука: Цей синдром важким чином ускладнює лікування нарцисичного розладу, приводячи його на межу невиліковності. Також цей синдром украй небезпечний для оточення саме через его-синтонну інтенсивну агресію.
4. Базовий Я-стан цих пацієнтів представляє хронічне відчуття порожнечі та нудьги, що призводить до жадібного пошуку стимулів і бажання штучної стимуляції афективних реакцій за допомогою наркотиків або алкоголю, що схиляє їх до зловживання психоактивними речовинами та залежностей.
Пацієнти з нарцисичним розладом особистості можуть мати типові для цього розладу ускладнення, включно з сексуальним проміскуїтетом або сексуальною загальмованістю, наркотичною залежністю та алкоголізмом, соціальним паразитизмом, важкою (нарцисичного типу) суїцидальністю та парасуїцидальністю, а також, за умов тяжкого стресу та регресії, можливістю виражених параноїдних процесів і коротких психотичних епізодів.